єдиний келих, у якого є розміри, а не опис
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Розміри — з ISO 3591:1977, номінали без допусків. Профіль чаші дібрано так, щоб намальована чаша тримала ті самі 215 мл; ресторанні міри — 125, 175 і 250 мл.
Стандарт задає два діаметри: найширше місце чаші — 65 мм, вінце — 46. Порівнювати треба площі, а не діаметри: 65² до 46² дає 1,997, тобто рівно вдвічі.
Отже келих не «форма», а концентратор: вино випаровується з площі, удвічі більшої за отвір, крізь який пара виходить. Тому наливають до найширшого місця — вище і поверхня меншає, і повітря під вінцем меншає разом із нею.
У склянки з рівними стінками концентрувати нічим: там поверхня напою дорівнює отвору, скільки не наливай.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 5 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
