п’ять газів на одній шкалі довжин хвиль, від фіолетового краю до червоного
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Довжини хвиль у нанометрах, у повітрі. Висота штриха — яскравість у межах свого газу. Числа — з довідника NIST.
18 серпня 1868 року, під час повного сонячного затемнення, яке спостерігали з Ґунтура в Індії, Жуль Жансен побачив у світлі сонячної хромосфери яскраву жовту лінію. У жовтні того ж року ту саму лінію в сонячному спектрі знайшов Норман Локʼєр. Жовті лінії натрію були відомі всім і позначалися D₁ та D₂; ця стояла поруч із ними, але не збігалася з жодною, і дістала позначку D₃. Локʼєр вирішив, що вона належить речовині, якої на Землі не знають, і назвав її на честь Геліоса. Речовину виділили лише 1895 року: Вільям Ремзі добув газ із мінералу клевеїту й побачив ту саму жовту лінію.
Твердження трималося на відстані меншій за півтора нанометри — і витримало, бо положення лінії є різницею двох рівнів енергії атома, а не властивістю зразка: спектр не залежить ні від того, скільки речовини взяли, ні від того, за скільки мільйонів кілометрів вона світить.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 11 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
від дна Челленджера до вершини Евересту · один масштаб, без стиснення
від першої синапсиди до людини · 320 мільйонів років на одній осі
коли зʼявилася кожна група · пʼятсот мільйонів років на одній осі
п’ятнадцять формул · кожна літера пояснена під нею