як компʼютер записує відʼємні числа: старший біт має відʼємну вагу, решта — як завжди
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Біти записано від старшого до молодшого. Затінена клітинка — одиниця; перекреслений ряд — хибний.
Донедавна стандарти C і C++ дозволяли три записи відʼємних чисел: доповняльний, обернений і прямий код. В останніх двох нуль буває двічі, +0 і −0. C++20 (пропозиція P0907, Ж.-Ф. Бастьєн) і C23 залишили тільки доповняльний. А переповнення знакового числа так і лишилося невизначеною поведінкою: колесо вище показує, що робить процесор, а не що обіцяє мова.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 4 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
десять справ, рік кожної, система, число — і людина, проти якої це число міряли
усі 128 позицій: стовпець — три старші розряди, рядок — чотири молодші
хто видав стандарт, коли, що він робить зі звуком і скільки біт на секунду дозволяє
сорок бітів на квант: п’ять байтів, вісім знаків і п’ять випадків доповнення