одна струна вниз · решта як була
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Ноти вгорі — від найтовщої струни до найтоншої. ○ — відкрита струна, × — глушена.
Опустивши шосту струну на тон, ви ставите три найтовщі струни в чистий інтервал: ре — ля — ре, тобто тоніка й квінта без терції.
Через це будь-який акорд на них береться одним пальцем упоперек трьох струн, і він звучить однаково добре і в мажорі, і в мінорі — терції, яка мала б обирати між ними, там просто немає.
Саме звідси весь важкий гітарний репертуар останніх тридцяти років: не з перевантаження, а з того, що акорд перестав вимагати руки.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 5 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
