Девʼять бітів трьома трійками, три особливі біти — і чому на теці r і x це різні права
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Кожну цифру читають окремо: 4 за r, 2 за w, 1 за x. Система бере один клас — той, до якого належить процес, — і дивиться лише на його трійку.
Читання дає перелічити імена в теці, виконання — дістатися того, на що ім’я вказує. Звід розводить їх по різних сторінках: opendir() падає без r, open() падає без x.
Тому r-- на теці показує імена й не відкриває нічого, а --x відкриває будь-яке ім’я, яке ви вже знаєте, і не показує жодного.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 8 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
десять справ, рік кожної, система, число — і людина, проти якої це число міряли
усі 128 позицій: стовпець — три старші розряди, рядок — чотири молодші
хто видав стандарт, коли, що він робить зі звуком і скільки біт на секунду дозволяє
сорок бітів на квант: п’ять байтів, вісім знаків і п’ять випадків доповнення