п'ять карток, що подвоюються, складають будь-яке число від 0 до 31 — саме так рахує кожен компʼютер
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Картки важать 16, 8, 4, 2 і 1; зафарбоване коло означає, що картку ввімкнено й вага додається. Крапки на картках справжні: їх можна перелічити.
На одній руці можна долічити до 31: кожен палець — одна картка, піднятий палець означає «додай мене». Пʼять піднятих пальців — це 16 + 8 + 4 + 2 + 1 = 31, а не пʼять.
А на двох руках так виходить аж 1023 — бо кожен новий палець не додає одиницю, а подвоює межу.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 7 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
десять справ, рік кожної, система, число — і людина, проти якої це число міряли
усі 128 позицій: стовпець — три старші розряди, рядок — чотири молодші
хто видав стандарт, коли, що він робить зі звуком і скільки біт на секунду дозволяє
сорок бітів на квант: п’ять байтів, вісім знаків і п’ять випадків доповнення