дві форми, дванадцять акордів кожна
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Стандартний стрій E A D G B E. Над ладом — акорд від форми від мі, під ладом — від форми від ля; акцентом набране ближче з двох положень.
Кожен акорд лежить на грифі двічі: раз від тоніки на шостій струні, раз від тоніки на п'ятій. Між цими двома місцями завжди рівно 5 ладів — стільки, скільки півтонів між самими струнами.
Тому одне з двох положень неодмінно виявляється низьким. Переберіть усі дванадцять акордів, і ближче з двох не підніметься вище за 7-й лад, а в середньому ляже на 3,6-й.
Виходить, що дві форми й перші сім ладів — це вже всі мажорні й мінорні акорди, які бувають. Решта грифа потрібна для звучання, а не для того, щоб дістати акорд.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 8 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
аналогові, цифрові та акустичні комутації · розпіновки та дифсигнал
сім носіїв за сто років в одному масштабі — і те, що кожен приніс уперше
вісім інструментів в одному масштабі · про що кожен і як звучить
на скільки сходинок ділиться рівень, скільки додає біт і чому плаваюча кома не сьомий рядок